Рима развращенные уста
ненасытны. Роскошь и богатство
Повергают юношу в экстаз.
Позабыв о наставленьях, братстве,
Он глядит, косясь по сторонам,
И плывут, качаются колонны,
И зовет в величественный храм
Торс Венеры полуобнаженной.
Садик, расположенный кольцом,
Брызги серебристые фонтанов,
Римлянка с божественным лицом,
Как цветок душистого шафрана.
С плеч ее приспущена тога,
Пальцы цедят розовую воду.
Опрокинут мир к ее ногам
Чувственности, праздности в угоду.
Взгляд и трепетание ресниц
Юношу приводят в иступленье,
И готов он пасть пред нею ниц,
Встать, как пред богиней, на колени.
Вдруг, толчок : "А ну-ка, нищий, брысь!
Вон из сада!" Грозные дубинки
Над спиной мальчишки вознеслись.
Спотыкаясь, к узенькой тропинке
Юноша спешит, чтоб избежать
Избиений, горечи плененья.
Пред глазами римлянка : " Прижать
К сердцу безупречное виденье,
И хранить как тайну, как мечту,
В глубине прозревшего сознанья.
Преступив запретную черту,
Ожидая кару и изгнанье,
Всеж лелеять милые черты,
Поклоняясь дивному цветку,
Зная, что не сбудутся мечты,
За собой беду они влекут,
Нужно позабыть, не вспоминать
Римлянки неповторимый взгляд.
Но ее глаза, они опять
В памяти всплывают и манят.
Но вспомнив о том,с какой целью был в город он послан,
Мальчишка спешит на окраину, к хижине братьев.
"Спрячь свитки в лохмотья, спеши, налегая на весла,
У берега лодка, ты должен быстрее отдать их
Священному братству, чтоб спрятали свитки в пещере."
Мальчишка торопится к берегу. "Нищий, ану-ка,
куда так спешишь?" Воин, взглядом презрительным смерив,
Хватает бегущего мальчика крепко за руку.
"За пазухой что у тебя? Что за странные свитки ?
Так ты иудей! Ты - лазутчик из вражьего стана!
Молчишь? Ничего, скоро все нам расскажешь под пыткой."
Темница. Промозглое утро, и тело, как рана.
Под пытками содрана кожа и сломаны кости,
Не сломлен лишь дух, что воспитан в пещерах Кумрана.
И тщетны усилья врагов, побелевших от злости,
И город укрылся от стонов во чреве тумана.
Прочитано 3311 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
